Є такий різновид означення – прикладка. Прикладка називає ознаку предмета і водночас є його другою назвою. А ось і вони, прикладки: місто (яке?) Вінниця (слово Вінниця є прикладкою), лікар-терапевт, готель "Україна", учень Степаненко, ріка Дніпро тощо (так, це все прикладки).️ А сьогодні з’ясуємо, коли їх потрібно виділяти комами. 
Відокремлену прикладку виділяємо комою, якщо:
вона стоїть після означуваного іменника, зокрема після власної назви (Запрошуємо на сцену Олександра Михайленка, студента І курсу юридичного факультету); прикладка стосується займенників він, вона, воно, вони (Досвідчений педагог, він знав шлях до серця дітей);прикладка є власною назвою, яка уточнює значення загальної назви (Для Григора Тютюнника великим авторитетом був старший брат, Григорій Тютюнник);прикладку введено в речення зворотами родом, за національністю, зворотом на ім’я (прізвище) тощо (Василь, родом зі Слобожанщини, майже не розумів гуцульського говору).Але не виділяємо комами прикладку, введену в речення сполучником як: Шевченко як поет відомий усьому світові.
